Педагогічне есе

Педагогічне есе

Вічна праця вчителя

Якби не було вчителя,

То не було, напевне.

Ні поета, ні мислителя,

Ні Шекспіра, ні Коперника.

Якби не було вчителя,

Невідкритими б залишилися

І понині, напевне,

Береги Америки

      Сьогодні на порозі XXI століття. І в цей час вже інакше сприймається школа, 
вчитель. Чому ж ніхто не звертає увагу на клопітку роботу вчителя, не цінує її?  Як
повернути престиж вчительської праці?

       Я - Учитель і це визначає всю мою суть і все моє життя. Це зовсім інший вимір часу - навчальними роками, семестрами, уроками, перервами, - і так уже двадцять третій рік... Це час, наповнений щоденною кропіткою працею, бо ти торкаєшся найціннішого - людських душ. Вчитель допомагає навчатися тому, хто прийшов до храму Науки. Своєю компетентністю і обізнаністю ти запалюєш вогники інтересу і  бажання пізнати щось нове.
    
     Школа - найдивніша країна, де кожен день не схожий не попередній, де кожна мить - це пошук чогось нового, цікавого, де немає часу нудьгувати, сваритися і витрачати час на порожнє, де кожен учень - це будівельник майбутнього, а значить всі жителі цієї країни відповідають за майбутнє. Де весь час треба квапитися, стати цікавим для людей, що оточують тебе, залишатися цікавим завжди, дарувати тим, хто оточує тебе, свою енергію, знання, уміння, квапитися дізнаватися про нове, квапитися не запізнитися. Тому в цій країні уживаються лише 
найстійкіші, найтерплячіші, наймужніші, найщиріші, найвідповідальніші, найдобріші, найцікавіші і найдивніші люди. І називають їх вчителями.

      Але, щоб запалити, потрібно горіти самому: запалюючись, захоплювати, 
запалювати і водночас самому сяяти. Існує проста істина: щоб бути справжнім учителем, потрібно любити те, чого навчаєш, і тих, кого навчаєш. їх треба знати. Вздовж і впоперек. Поважати і довіряти. Берегти «собори дитячих душ».

      Вчитель допомагає своїм вихованцям, направляє на шлях, підтримує у хвилини тривоги і розпачу, випускає у великий світ. Кожен вчитель шукає сьогодні такі стежки до душ дітей, щоб завоювати у них довір'я і викликати інтерес до самого простого процесу оволодіння знаннями і виховання у собі найкращих людських рис.

     Професія першого вчителя унікальна,  неповторна, життєдайна. Саме він відкриває нову " шкільну епоху" дитинства, спрямовує невичерпну дитячу енергію через любов, розумну вимогливість, виховує повагу малюків до свого нового статусу, виписує школярську долю. Головне завдання для мене розкрити індивідуальність кожної дитини, тому що розумію: від того, якими будуть перші шкільні роки вихованців, залежить усе їхнє подальше навчання і, врешті-решт, майбутній життєвий шлях.
      Сьогодні, упевнено ступаючи на дорогу педагогічного пошуку, розумію, що потрібне багато що зробити. Потрібне багато що знати в педагогіці, треба освоювати нові програми, вивчати нову техніку, читати енциклопедії, довідники, керівництво, здатне впливати на свідомість учнів. У цій різноманітності точок зору, позицій, підходів важливо вибрати потрібне для себе, вибрати власну позицію. І я вчуся. Вчуся весь час і розумію, що вчительська праця дуже цінна, клопітка, виснажлива. Але професія вчителя вічна, її ніхто не зможе замінити. Адже саме вчитель сіє те перше зернятко знань в дитини, яка в майбутньому стане Людиною.

      Учень буде завжди пам ’ятати того, хто посіяв зернятка знань в його душі і свідомості.

      Я - Учитель і я цим пишаюсь. І хоч працювати приходиться в нелегких умовах нашої «ринкової» економіки, яка мало що робить для створення матеріальних умов для педагогів школи, мене не залишає бажання вдосконалюватись, підвищувати свою педагогічну майстерність, в ім’я високої мети - навчання і виховання Людини.

    Ні на мить не залишає думка : ти - взірець, взірець у поведінці, способі життя, відношенні до звичайних явищ. Ти знаходиш у кожному вихованці щось хороше, проектуєш і розвиваєш його, дотягуєш його до ідеалу. Віриш у цей ідеал ти і вони вірять тобі. Бо ти - Учитель. Найголовніше не зійти з обраної дороги якою ти пробираєшся зі своїми учнями крізь темряву. І він обов’язково настане — сонячний, радісний, яскравий Світанок...

Бо їм ’я твоє - Учитель, а праця твоя вічна....

Мій вчителю, навчи мене літати,

Мій вчителю, навчи мене читати,

Мій вчителю, повір у мене сам, дай віри,

Для хліба народився колосок

щоб у польоті мої крила кріпли.

щоб дізнаватися про все цікаве в світі.

щоб життя усе прожити.

а я добрі й любові хочу жити...